Кажуть, що ти вже в дитинстві був досить сильний малим. Це так? 

 Так, від батьків мені дісталася непогана генетика З 12 років я грав у футбол, баскетбол і бейсбол. Уявіть, прямо на полі до мене підходили дорослі і поплескували по плечу: «Кинь ти це« залізо », синку! Занадто рано ти за нього взявся! ..»Я їм пояснив, що і штанги-то ніколи в очі не бачив, але мені не вірили. Все це так мене заінтригувало, що я, дійсно, відправився в тренажерний зал - захотілося самому розібратися, що ж це за спорт такий, яким я «займаюся». Подивився, посмикав рукоятки тренажерів - сподобалося.От і почав тренуватися. Можна так і записати: займатися бодібілдінгом Колеман розпочав у 12 років. Хоча ні, брешу. Зал виявився для пауерліфтери. Так що я почав займатися в 12 років пауерліф-тінг.Та я власне тоді й не розумів, у чому різниця між бодібілдінгом та іншими силовими видами спорту. 

 Почавши з пауерліфтингу, як ти прийшов в бодібілдинг? 

 Про бодібілдингу я тривалий час навіть і не думав. Після школи відразу вступив до коледжу, щоб вулиці потім не підмітати.А в коледжі про тренажерах нічого й знати не хочуть крім футболу - мовляв, колективна гра, зміцнює дружбу між студентами. Закінчив я коледж з дипломом бухгалтера. Пропрацював два роки і жахнувся - невже я так і буду все життя чужі бабки рахувати!Коротше, все кинув і вступив в поліцейську школу. Ну а там без «качки» не-як, ось я і повернувся до штанги. Якось пішов до міського тренажерний зал, а там господар схопив мене за лікоть, дам Я тобі безкоштовний абонемент у свій зал, якщо погодишся виступити на турне-ре! 

 Ну а далі? 

Справа була в січні 1990 року, а турнір мав відбутися у квітні. Називався «Містер Техас». Поїхав я туди власне тільки заради абонемента, але так вийшло, що я «замочив» всіх у своїй категорії, а потім і взагалі всіх, хто приїхав і став абсолютним чемпіоном.Чесно кажучи, справа мені припало до душі: не треба особливо викладатися. Пауерліфтинг сильно додав мені м'язів, потім я багато бігав - грудна клітка широка. 

 У любителях ти не засидівся, так? 

 Так, на наступний рік я поїхав на чемпіонат світу серед аматорів і виграв.І відразу ж отримав професійну карту. До речі, ось тут-то й мені відкрилося, яка прірва лежить між аматорським і професійним бодібілдінгом. Самі подумайте, щоб виграти професійний турнір, мені довелося 4 роки, буквально, рвати дупу на тренуваннях.Спочатку я виграв «Кубок Канади» -95, потім знову став першим на цьому ж турнірі в 1996 році. І в цьому ж році я став другим на турнірі «Ніч чемпіонів». 

 Ти знаєш, Ронні, найдивовижніше в тебе це зовсім не твої перемоги.Зізнаюся, я просто отетерів, коли дізнався, що ти продовжуєш працювати в поліції. Ти зайнятий там повний робочий день, до того ж часто працюєш позмінно, чергувала ночами.Деякі профі, які взагалі нічим не зайняті крім «накачування», скаржаться, що їм не вистачає в добі 24 годин, щоб стати чемпіонами! 

 Скажу тобі так: я ніколи не мріяв про кар'єру професійного культуриста. Та й взагалі мені ця гра в російську рулетку зовсім не до душі.На роботі мені регулярно платять зарплату, у мене безкоштовне медичне обслуговування, ну і деякі інші пільги. А якщо я візьмуся ставити на призові премії турнірів, то схоже, в один прекрасний день піду збирати пляшки. 

Якщо робота в поліції не заважає твоєму тренінгу, то, можливо, тренінг заважає роботі в поліції? 

 Та ну що ти! Уяви, десь на тротуарі почалася метушня - ножами махають. Я під'їжджаю у величезній поліцейської тачці, виходжу і люди бачать, що я ще більше, ніж моя тачка.Повір, всі відразу стають смирними, як вівці. 

 А взагалі-то графік у мене такий. З півдня чергую, тому тренуюся вранці. Приходжу пізно, покруче велоергометр, вип'ю протеїновий коктейль, подивлюся телевізор і спати. Одна тільки проблема - з харчуванням.Недобре, коли народ бачить поліцейського в патрульної машині, який жере курчати. 

 Не вірю, що все так у тебе просто! 

 Е, вся справа в тому, як ставитися. Якщо ти сам вирішив жити таким життям, які проблеми? Я знаю, що так треба, а раз треба, то що мріяти про райських кущах? 

Давай предметно поговоримо про тренінг. 

 У міжсезоння я «качаюсь» 5 разів на тиждень, а перед турніром 6 разів, і кожну м'язову групу опрацьовують двічі на тиждень. Всі вправи я поділяю на жімовие і тягові. Одні роблю в один день, а інші в інший.За м'язам виходить, що спочатку я «качаю» груди, дельти і трицепс (жімовие вправи), а потім спину і біцепс (тягові вправи). На третій день - квадріцепси і біцепси стегон. Виходить три дня тренінгу, день відпочинку і знову три дні «качки». 

 А як щодо спеціальних прийомів? 

 Тільки супермережу.Я не вірю ні в що складне. Бодібілдінг сам по собі простий. М'язи ростуть, якщо ти вкладаєш в тренінг душу, ось і все. Якщо ти приходиш в зал відв'язно, тобі ніякі методики не допоможуть-точно! 

 Рон, а чи є у тебе вільний час? 

 Ні, але ніби як не страждаю від цього.Дівчина в мене є, ми збираємося одружитися. Її звати Вікі Гейтс, і вона - професійна культурістка. У нас спільні інтереси. Вона не потягне мене в кіно,коли я готуюся до «Олімпії». 

 Ронні, з якого боку не подивися,ти - унікум. Мало хто з культуристів готовий пов'язати долю з культурісткой. 

Ні і подивися на цих хлопців - одні скандали в сім'ї! Спробуй поясни, що тобі треба 6 разів на тиждень зникати з дому на 2-3 години! 

 Ну а як щодо «мужності» культурісток? 

 Та облиш ти! Тобі подобаються Вісли грудей і жир складками з боків? Візьми будь-яку, що не займається спортом.Після 30-ти на неї ж страшно дивитися! Ну а культурістка ніби як не має віку - завжди підтягнута, струнка. Але взагалі-то, на першому місці в мене спільність інтересів. Яка тут родина, якщо чоловік і дружина тягнуть в різні боки! 

Рон, ти не боїшся, що розповівши про свою генетики, ти вже не будеш цікавий фанатам? Вони вирішать, що ти дуже відрізняєшся від них, і твій досвід їм не підходить. 

 Спочатку я сам думав, що завдяки генетиці запросто в'їду в рай.Але в тому-то вся заковика, що у всіх професіоналів Чумова генетика як на підбір. Візьми Сонбаті або Ятса, або Леврон. Я б хотів подивитися на їх батьків! Так що немає в мене ніяких розумних переваг, крім одного: «качку» дуже люблю!